Сьогодні знову тепло на дворі.
Я просто йшов, вдихаючи весну.
Хтось пояснював щось в спорі,
не помічаючи таку красу.
Красу землі дерев і квітів.
Все просиналося від сну.
Ніхто тоді так й не помітив
тієї дівчини красу.
Вона сиділа потай в парку,
дивилась стиха на людей.
Не помічали у ній зраду,
що так таїлася у ній.
В її очах виднілась біль
та острах "як же бути далі".
Вона кохала і кричала "мій".
Та не змінити цим фінала.
Він розлюбив, сказавши в досталь
вже натерпівся твоїх снів.
Вона, нічого не сказавши,
писала на долоні слово "мій".
Але всі мрії розбивались,
ти не змогла утримати сімю.
Ну ось і все тобі здавалось
та лиш весна прошепотіла "я люблю".