Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: За туманом - ВІРШ

logo
Валентина Ланевич: За туманом - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 2
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

За туманом

   Літо стояло у самому своєму розпалі. Колосились хліба, заквітчані червоними маками, синіми, як бездонне море, волошками та білими ромашками. У небі заливисто виспівував жайворонок, а горобчик, заховавшись за вишневі соковиті намистинки черешень, пробував і собі взяти високі ноти та тільки чиркнув і замовк присоромлено. По дорозі, що бігла поміж житами, гнав пастух худобу і пилюка, збита копитами, стелилась на стебла жита, від чого ті ставали рудувато-попелястими. А над усім цим, ген, на горизонті, купаючись у білястих хмарках з відблисками ареалу, висів розжарений, оранжевий диск сонця. 
   Клуб куряви одним ріжком дістався дороги по якій, з кульком у руці, швидко йшла Надія. Вільною рукою вона відмахнулась від пилу і повернула до хати, що стояла неподалік. Там проживала її подруга Люба.
   Скрипнули вхідні двері і ніздрі Наді вловили запах смаженої на салі яєшні.
  - Купила, - без зайвих слів, ще в порозі, спитала господиня і на столі миттю з’явились пусті стограмівки, - наливай.
   Закушували мовчки. Тільки чутно було, як хрустять на зубах запечені скоринки хліба. Та після другої випитої склянки Люба урвала мовчанку, що вже починала гнітити їх обох.
 - Ну, от скажи, кого від покарав, що довів собі, мені, дітям? Що? Сам пішов з життя, а нас полишив одних. Що, не можна було б ту сварку вирішити якось по-іншому? Не змогла я дивитись на березу, з якої його зняли, зрізала та однаково не полегшало на душі. А тепер ото він, мій колишній коханок, не дозволив своєму синові одружитись на моїй донці, каже, що буде гулящою, як і її мати. Так, гуляла, шукала чоловічого тепла, бо ще живий тоді чоловік не зумів його дати, молодою була, от і шукала. 
   По Любиному обличчі потекли сльози, змиваючи залишки пилюки та відкриваючи тонкі, миловидні, хоч і позначені часом, риси обличчя.
   Надя обійняла її за плечі, знову наповнила пусті склянки:
   Давай, пий, не вернеш уже з того світу..., - і одним духом перехилила стаканчик. 
  - А мій Антін, пам’ятаєш? Мені ж тоді лишень сімнадцять було, десятий клас закінчувала. Він же знав, що я йому за іграшку, знав, бо дома чекала дружина з сином, а мені говорив, що він нежонатий. Як я могла перевірити сказані слова, коли він у відрядженні був, а я закохалась у нього... Правда, приїхав, майже тридцять років потому, на сина свого глянути, що виріс і став його копією в молодості та слів вибачення син так і не дочекався, поїхав геть. Чого приїхав, що хотів знати для себе, полишив загадкою. А мій другий, колишній законний чоловік? Усе у коханні зізнавався, а за плугом у полі я йшла, я...
  Надія стукала себе у груди не по-жіночому важким кулаком, а в очах стояли іскри гніву, змішані з жалем до себе самої.
  Склянки знову наповнились такою тепер, як їм здавалось обом, рятівною горілкою. Перехилили і, жаліючи одна одну, обійнялись, поцілувались. Їхні язики випадково торкнулись і поцілунок, з жалісливого став наповнюватись гарячим теплом, руки мимовільно опустились нижче пояса...
   На вулиці, під вікном, витьохкував соловей. З боку будинку місяць, неначе, підбадьорював ясним світлом зорі, що чомусь, як йому здалось, сполохано відсахнулись геть. А дорогою прошкував чоловік і хриплуватим голосом, трішки заточуючись, співав:
   Туман яром, туман долиною,
   За туманом нічого не видно...
  Ті слова підхоплював вітер і розносив між дерев та садиб, подекуди будячи знічев’я сільських собак, що ліниво відзивались на пісню тихим гавкотом. 
18.09.13

ID:  449858
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 18.09.2013 17:12:03
© дата внесення змiн: 07.03.2022 22:44:26
автор: Валентина Ланевич

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Олекса Удайко, OlgaSydoruk, Кайгородова 2
Прочитаний усіма відвідувачами (1459)
В тому числі авторами сайту (24) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Кайгородова 2, 11.03.2016 - 12:55
До сліз... Сподобалось оповідання, написано талановито. Дякую! give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Від душі дякую й Вам! 16 22 give_rose
 
OlgaSydoruk, 22.03.2015 - 13:02
Валя,ты мастер прозы,в таком коротком рассказе столько излито! 16 17 12 12 give_rose flo17
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо збоку видніш, то я рада це чути. 16 Дякую, Олечко! 16 give_rose
 
Олекса Удайко, 03.08.2014 - 19:47
12 Чудова розповідь! це життя, Валентино! give_rose friends friends
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Еге ж, життя сповнене різних сюрпризів і не завжди вони можуть бути приємні. smile Дякую, Олексо! give_rose friends
 
12 12 12 Чудово.
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, Лесю! 16 22 give_rose
 
Фотиния, 19.09.2013 - 17:01
Я вижу, Валя, ты попробовала себя в новом амплуа. У тебя хорошо получается! 12 Психологически выверено! give_rose 22 22 23
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Признаться честно, очень переживала за восприятие читаемых, тема жизненно-жестковата то... wink Спасибо, Света! 22 give_rose
 
Радченко, 19.09.2013 - 11:46
Валя, цікаве оповідання. Реалії життя. Закінчення - непередбачуване, як і саме життя. 12 16 12
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. Життя таки багате на всякі несподіванки і вони не завжди можуть бути приємні. 16 Дякую, Оля! 22 give_rose
 
складна і щемна історія, на жаль 17 43 flo18
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...і учинки людей в ньому також різні... frown Дякую, Танюш! 16 give_rose
 
Віталій Назарук, 18.09.2013 - 21:13
Якщо по частинках і кожен день... Має бути ЩОСЬ, яке буде СУПЕР! 12 16 give_rose give_rose give_rose Пишіть, Валю!
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Звичайно, завжди, поруч з неприємностями, є те від чого радіє душа, розгледіти б його вчасно... 16 Дякую, Віталію! 16 give_rose
 
Lana P., 18.09.2013 - 21:05
подобається ваша проза, Валю give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Лано, щиро дякую! 16 22 give_rose
 
Н-А-Д-І-Я, 18.09.2013 - 19:34
12 12 Життєва тяжка історія...Чому ж так буває у житті? Чому?

Гарні в тебе, Валюша, прозові твори... Молодчинка! heart heart flo16
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Далебі, такі запитання ставить не одна людина та багато їх так і залишаються без відповіді... smileДякую, Надійко! 16 give_rose
 
Вразлива, 18.09.2013 - 19:15
Спочатку через людей ,а потім через дітей, що ж то скажуть? І в тім терпінні , голову в пісок як страус , запихають глибше і глибше.А чи не заховатися в тумані життя?Гарний, проникливий твір! 12
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тільки ж "заховатись в тумані" назавжди, відгородившись ним, як невидимим парканом, - це не вихід і, шкода, коли люди так чинять. cry Дякую п. Дануто! 16 give_rose
 
Ліоліна, 18.09.2013 - 19:13
все буває
а біда зближує, хай навіть не так, як би ми уявили собі give_rose give_rose give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
...так, почутим бути хоче кожен один... 16 Дякую, Лілоіно! 22 give_rose
 
Важка історія. give_rose
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Втішного у ній таки мало. smile Дякую, Люба! 16 give_rose
 
tatapoli, 18.09.2013 - 17:17
12 16 12
Неоднозначне відчуття від прочитаного! apple
friends friends
 
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це, як горківське "дно", тільки Луки поряд немає, щоб утішав, а з життя поганий розраджувальник. Воно буває жорстке і непривітне, а коли іще людина десь уступилась то їй важко вибратись з цієї ями без внутрішнього, цілеспрямованого поштовху, і трясина з кожним разом засмоктує усе сильніше. frown Дякую, Танюш! 16 friends
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: