Рожевий вечір пішов спати,
Там, де старенька живе мати,
Вмостився в хаті під вікном,
І вмить заснув солодким сном.
А мамі щось геть не до сну,
Згадала радісну весну,
Було кохання, мов та казка,
Напевно Божа була ласка.
Здійснились мрії, сподівання,
Вона, мов пташечка та рання,
Все для діток, все до кубла,
Та доля і буває зла.
Смерть свої руки розпустила,
Її вдовою залишила,
Змирилась, що тут говорити,
Заради діток треба жити.
Темна ніч зайшла до хати,
Час і матусі уже спати.
http://antonina.in.ua/index.php/matusi/302-starenka-mati.html