стоять дахи мережані листопадами
вікна і очі розхристані. моє кашне
світом небачене зливається із фасадами
ринвою біга кудлате дощаве й смішне
(схоже на мене). настрої водоспадами
згубнице мила – ліжка доволі білі
і стіни достатньо мертві для наших сварок
й немов у кафе ти костуром нищиш хвилі
хрестових походів моїх дешевих цигарок
