стіни німі як ночі дверний замок
тиша пронизує навстіж наче електрошок
хтось відкриває очі щоби зробити крок
хтось забуває погляд присмаком інших жінок
хтось видихає повітря і тисне на свій курок
хтось набирає номер десь лунає дзвінок
хтось загубився в собі хтось відповів алло
хтось не злітає вище бо має одне крило
хто відчував щось більше аніж тупий контекст
хто відкидаючи більшість рухає власний прогрес
хто відкриває світло з позадоступних небес
хто із дощу знаходить натхнення для поетес
хто подарує вічність без грошей імен адрес
дещо не схоже на ніцше і на поле чудес
щось невимовно інше ніж поцілунків рефлекс
і щось однозначно більше ніж просто...
Цікаві думки.
