Інші люди живуть, я лишень гаю час.
Благословляю в путь, щиро і без образ,
Але сам не іду, мов до землі приріс,
В радість чи на біду, ще помічаю вись.
Друзі зірвались з місць, рушили у політ,
Стрічки лиш зостались та, серед неба, слід.
Порожньо навкруги.. відчай, туга і сум.
Я уже заблудивсь в чагарнику цих дум.
Колами все хожу, ставлю на гіллі знак,
Виходу не знайду, мабуть, уже ніяк.
Може, допоможу спраглим, що стріну тут,
Адже, що далі йду - в хащі рясніє люд.
Гарний вірш.
