моя наївність завжди зі мною, не покидає
знаєш, коли я з тобою - ходжу по краю
я через гордість навіть переступаю,
але для цих відчуттів яму я викопаю.
моя відвертість досягає кінцевої точки
від тебе в повідомленнях пусті рядочки
і не буде таки у нас ніколи дочки,
але ти забуваєшся, тягнеш не ті мотузочки.
моя дитяча щирість не набридає ніколи
знаю тебе все життя. насправді: відколи?
в людей метелики, а мене коліки кололи
за нашими спинами лише язиками мололи.
мої почуття до тебе все ж швидкоплинні
ні ти, ні я не віримо, що лиш ми одні
хоч будні без тебе сірі, порожні, пусті
і всі мені, якісь не ти. і всі, якісь не ті.
