* * * * * ** * * * * * * * * *
Безіменному полю і безкрайнім степам присвячується
Знаменне поле битви.
Земля
В кривавий час молитви.
Тут слава предків ще лягла
Кістками в землю.
Тут маки червоніють,
Бо кров лилася здревля.
Кургани воїв тут чорніють,
І душі, душі тут ясніють!
Живі ж, потрапивши на поле давнє брані,
Враз сивіють…
Скрізь рвані рани —
Земля у шрамах спить,
Війни ввібравши горе.
А нам ще мирно жить,
І слухати, як маків шумить море,
Червоних і червоне,
І вітер тихо хвилю гоне…
28.04.09.
