вітер очі мої лоскоче
сльозить роздирає на слайди
мовчить доленосиця мої перонів
усе ще шукаючи правди
чи знайде? чи зайде підшкірно у вени
порушивши сотні законів
пройшовши крізь примхи потреби і сцени
криваво-брехливих побоїв
чи звільниться зовсім від моди і пресси
від цих ненаситних стандартів
де хворі холерики бавляться в меси
тасуючи долі без картів
де сонце сідає із вищим наказом
і зорі раховані банком
де він і вона ще не будучи разом
злягаються схибленим ранком
де все що стається то тільки на краще
а сльози гниють всередині
так хочеться тут не зійти на нінащо
і вільним постати від нині
знайди моя доле мене як стемніє
тай вип’єм святого причастя
де знайдеться правда - там світ оніміє
і кожен прозріє від щастя
