Депо. Львівська залізниця.
Дитинко, ця залізниця нас береже.
Уявляєш мене без цієї дороги?І я ні.
Ми наслідки руйнування цих мостів, спалювання єретиків, квітників по-під коліями і витоку повноводних річкових берегів.
Провідниця принесе чай, погладить по голові, побажає щасливої дороги.
Нам пора, дитинко.
Можливо ти заплачеш, коли за другим покликом рушиться поїзд у твоїй голові. Помахаєш у вікно метеостанціям.
Пора, дитинко. Пора.
І якби не було від'їзду ми б не змогли повернутися. А зараз вже час. І за останнім гудком ми здолаємо себе.