Я втопилась би, в твоїх блакитних очах,
Я розчинилась би, в твоїх цілунках.
Ти наче у мріях, неначе у снах,
Ти – образ, в моїх ідеальних малюнках,
В моїй голові…
Вони живі.
Я згораю, від ніжного дотику рук,
Що по спині, повільно, спускається нижче…
І за мить, ти володар цих пристрасних мук,
Ти так близько, давай іще ближче,
Ти палатимеш теж…
Без меж.
Я прокинусь, від запаху чорного чаю,
Від тихої музики й гарячого дотику губ,
Крізь сон прошепчу – «Я сьогодні літаю»…
Ти у відповідь, ніжно мене приголуб,
Я тобі посміхнуся…
Розчинюся.