в мене було задосить щільностей, наша не гірша.
не гірша щемом та що пролилась, і та, що ві́ршами.
якби скоріше вниз і сніда́нкова кава.. гарячіша ледь
щоб не так терпкістю ти́снуло і знову - як колись -
вщерть до дір розпростершись, падати.
незграбним порухом завше здіймаєш жалюзі
задихатись світлом з тобою і вільно стало б нам
якби скоріше вниз і сніда́нкова кава... гарячіша ледь,
вниз по сходах, вниз по принишклості спільних спогадів,
і, може, за мить до ро́зстрілу - оживем.
але ти відвертаєшся, скрізь озброєний,
але ти відвертаєшся вдвоє, втроє, і
я залишаюся... тут.
на поверхні причеплена, мого місяця з фосфору,
оте мріяння стосами, котрому сльози приписані.
вниз скоріше якби, з сніданко́вою кавою
вільно стало б нам, тим, що в простінь закутані.
було щільностей вдосталь та відсутності... більше.