Сьогодні я вже більше не можу
Так дивитися, як досі дивився на тебе
Ти відірвалася від мене
І не говориш більше в очі
Соромишся того
І як завжди хвилюєшся біля мене
Чого?
Та ні хай буде так
Воно мабуть на краще
Це всього лиш епізод з життя
Ти не можеш вічно так чекати
І все ж коли душа болить
А серце місце не знаходить
Ти пишеш, дзвониш, йдеш до мене
І я як завжди радо зустрічаю
Цілую руку, щічку
Обнімаю
Ти кладеш голівку на плече
І тихо так кап-кап
Знаходиш затишок у мені
І стояти б так у вічність
Не відпускати, розуміти
Відчувати тебе ніхто ніколи не умів
Хіба що я боявся поламати
Твої бурхливі хвилі почуттів
Але кому до того всього зараз діло
Коли слова звучать з минулого
І проходять кудись далеко в майбуття
Тебе все ж таки нема
Хіба сумні усі мої пісні
Живуть в глибинах спорідненої душі
Такої ніжної, знайомої мені
І коли ти щось не знаєш
Ніколи не думай
Що мені буває важко
Згадати усю твою красу
І милуватись завжди
Як останній раз…
