Стоїть туман, повитий сріблом
Над синім поглядом століть.
Неначе велетень могутній
Пам’ятник лицарю стоїть.
Тут звідусіль ідуть стежини,
Як кролевецьке полотно.
І світять сонячно жоржини -
Це шани й вдячності крило.
Ідуть до нього козаки
Пораду дружню попросити.
Його звитяга і відвага
В серцях довічно буде жити.
А поряд з ними козачата
Ступають сміло, як борці.
І прапор вільної держави
Тримають гордо у руці.
І знову квіти на граніт
Кладуть історії віки.
Ідуть до Калниша на раду
Всі слобожанські земляки.
Не помре героя слава,
Його серце і душа,
Чиста совість і сумління
Отамана Калниша.