— Уявляєш, вона назвала кота Штірліцом і дивилася з ним серіали.
— Божевільна?
— У неї було надто руде волосся, зелені очі, пухкі губи, рожеві, ніби корали.
— Вільна.
— Пам’ятаю наше весілля. Її смарагдову сукню. Страшенно руде волосся.
Це був день Патрика, я цілував її тричі у шию, а потім любив всю ніч.
Мені не їлося, не спалося, не курилося, не хотілося, не ждалося.
Ми кохались під зорями. Шепотали на вухо, у скроню, віч-на-віч.
— Вона надто дивна. Ви були вчора в барі?
— У Празі. Пили безумно прогіркле пиво.
— У Празі, кажуть, хороше пиво, у скляній тарі.
— Вона теж це сказала. Уявляєш?
Злива.
Ми п’ємо пиво.
Вона говорить: «У Празі варять нормальне пиво,
У Празі немає тебе, бо ти позаду.
Усе так неправильно, курва.»
Вона сказала, що зі мною пішов її кіт,
Штірліц, і вийшов годинник з ладу.
Теперішня каже, що я — лід в ліжку,
що алкоголь — прірва,
Що я надто багато п'ю.
А я ненавидів того кота. Уявляєш?