Летять години,
Минають дні -
То сонячні, то дощові,
Минють дні -
Щасливі і сумні,
Літа минають.
Осіння паморозь ранкова
Лягла на скроні,
І дні, мов листя,
З клену долу опадають
Життя мого.
Колись настане і останній,
Не пізній і не ранній,
Той час, якого не чекаю.
На повні ж груди поки
Я життя вдихаю,
Щодня зорю ранкову зустрічаю,
Зусиль можливих докладаю,
Щоб до кінця пройти
Єдиний і правдивий шлях
Від Госопода до серця свого,
Який зовуть "любов до Бога".
Невимовна краса Землі
Ще тіло спонукає жити,
А душа вже прагне
Над горизонтом полетіти
В безмежжя зір,
І звідти зіркою Землі світити.
16.09.2001
