Це надто просто, і водночас надто важко..
Ми на порозі нового життя.
Закінчилася наша давня казка -
Нас манить в далі майбуття.
Зустріли ми останній наш світанок,
Сказали вже прощальні всі слова.
Не заспівають нам вже колисанок -
Нам виростать прийшла пора.
Не раз кричали ми: «Дістала школа!»
І щиро так хотіли ми піти..
Але коли настала мить ця загадкова,
Вже не манили так чужі світи..
Лише два роки ми провели разом,
А стали вже.. ну майже як сім’я!
І в школі були ми найкращим класом,
І у житті таких, як ми нема.
Ми мужні, чесні, енергійні,
Розумні, невгамовні,сильні,
Талановиті,артистичні,милі,
Хтось з перцем, ну а хтось-спокійний…
Міс посмішка є в нашім класі,
Організатор є від Бога..
Усе найкраще було нашим,
Та зараз в кожного своя дорога..
І може вже кінець настав дитинству золотому,
І може бачитись надалі рідко будем,
Та впевнена я точно лише в тому,
Що один одного ніколи не забудем!!!
