Відшуміло, відгуло
п’ятдесят як не було,
Привітань було багато,
дуже гарне було свято,
Були друзі і родина,
та ще гарна гожа днина,
Відшуміло, відгуло -
свята мовби не було.
Усі гості хто куди,
хто в Арахангельськ, хто до Москви.
У дітей свої турботи,
вже йти час і до роботи,
Спогади лиш залишились,
де мої літа поділись?
Де шукати куди йти,
де років моїх сліди?
На світлини подивилась,
певно марно я журилась,
Тут усе моє життя
і не треба каяття.
Мої діти – мої квіти,
тепер є чому радіти,
А онучок лиш потіха,
бережи боже від лиха.
Пошли гарну гожу днину,
не залиш і Україну.
Хай цвіте як в травні квіти,
Щоб роботу мали діти,
Та наснагу до життя,
щоб було все до пуття!