Недописаний лист
на столі.
Він розкаже
багато про того,
хто писати
його почав
та не завершив,
бо з нього
раптом пішла душа.
Декілька довгих абзаців,
повідають про потаємне.
Що так приховував автор,
про своє минуле темне.
У нього як і у інших,
були свої гріхи,
які не давали
спокійно жити.
Про них
пам'ятав він завжди.
Уже й у монахи подався,
щоб душу свою зберегти.
Та як він не намагався,
не зміг спокою знайти.
Завжди наздоганяли,
ятрили рану стару.
Дерли її до крові,
боляче було йому.
Та не зізнався нікому,
не скаржився, що болить.
Тільки сльоза пробігла,
в останню в житті мить.
І впала
на той самий лист,
в якому
хотів розказати,
про своє життя,
про гріхи,
які не давали спати,
тому, що не було спокути..