Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Le Magnifique: Умілий поет (поетична післяпародія) - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Magiya, 23.08.2013 - 14:43
Не бачу привіду ображатися на пародію, навпаки, якщо вона дає поштовх для народження інших віршів, гуморесок, пародій і т.д. - це чудово. Це творчий процес. Ніхто і не мав наміру когось ображати.
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, звісно.Дякую за відгук, Магіє! Олександр ПЕЧОРА, 28.07.2013 - 22:46
Шановний Валентин, я Вам дуже вдячний... Образливими для мене вишли всі інші так звані пародії... Пішло-покотилось...До речі, послухайте при нагоді цей твір в голосі, або потім й інші вірші чи пісні. А Валерій Голуб (це я його, як і кількох інших літераторів запросив на цей сайт) дійсно висмикнув текст з антології. (Слово "Натхнення" тоді приберіть). Знаю, що пародисти, як і поети бувають і хороші, і не дуже. Отже, якщо щиро й іронічно, то давайте дружити! Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже радий, шановний Олександре, що ми з Вами зуміли порозумітись. Щодо слова "натхнення", то я завжди у своїх пародіях чи післяпародіях в примітках подаю імена авторів та назви текстів, які послужили мені джерелом натхнення для пародій, таким чином застерігаючи їхні авторські права. Дружба-жвачка-фройншафт? ОК, давайте дружити! З щирою повагою, Валентин. Олександр ПЕЧОРА, 27.07.2013 - 16:00
Разпрошановні пародисти і "підгавкувачі", я наведу оригінал, а ви хоч трішки подумайте, чи завжди праві, отак єхидно й недолуго ображаючи. ПОДОВЖЕННЯ МИТІ Світанкова елегія Мене покликав місяць-молодик, аби не продрімав, бува, світанок. Здавалось би, іще занадто рано. Якби не пізно. Подивуйся йди! Поглянь, які природи чудеса! Як розцвітає волошкове небо! І цілий світ вітається до тебе... Ти в творчій одинокості – не сам. Віків, кумирів безміри спливло... Кумують жаби, шаленіє птаство. Сльоза-роса... Воскреслий ранку, здрастуй! Торкнула душу ластівка крилом. Художнику, це все давно було. Але тобі талан дано творити, щоб неповторність заново відкрити. Поглянь, як дивно небо розцвіло! А онде понад банями дерев, гілля гойднувши, опустився легко й розправив крила на гнізді лелека. У нього місяць інтерв’ю бере. А чи надовго зупинилась мить? На фото, на картині, в згадці, в слові... Довічне – лиш народжене в любові. Тоді і пам’ять гріє і щемить. Поет уміє краще багатьох ловити миті, ткати думи віщі, аби відчути, зрозуміти вічне, щоб серце озивалося: тьох-тьох! Мить – неповторна. Іншої – не жди. Та саме в тому – таїна жадана, щоб кожен раз – неначебто востаннє, щоб світлі мрії й сонячно – завжди. Вуздечку напинає ясендень і напуває простір барвограєм. Чаруймось білим світом, наче раєм. Життя – то мить. А іншого – ніде. "Яблуко на вітрах" Полтава, 2010 При бажанні можете й послухати цей твір... Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро Вам вдячний, шановний пане Олександре, за наведений повний текст оригіналу, який, виявляється, називається "ПОДОВЖЕННЯ МИТІ. Світанкова елегія" (йду вже виправляти назву у посиланні). Відверто кажучи, оригінал дуже сподобався, зачитався і навіть пропустив саме ті рядки, на які були написані спочатку пародія Валерія Голуба, а згодом і моя післяпародія. Напевно, якби я сам прочитав цей ороигінал, мені б і в думку не прийшло його пародіювати. Отже, скоріше всього, моя пародія натхненна не стільки Вашими рядками, як пародією Валерія, саме тому вона і називається післяпародією, тобто пародією на пародію. Мені насправді шкода, якщо Ви відчули якусь образу на мене за цю післяпародію, повірте, я цього зовсім не прагнув, як не прагну цього і у будь-якій зі своїх пародій чи післяпародій. Адже це просто літературний жанр, який теж має право на існування. Здебільшого автори, на чиї вірші я пишу пародії, сприймають їх з гумором і вдячністю, адже це теж є якимось чином визнанням успіху твору, оскільки він не залишив читача (у даному випадку - пародиста) байдужим. Тому прошу і Вас віднестись до моєї післяпародії з гумором і толерантністю. Радий знайомству, Олександре! З щирою повагою, Валентин. Лілія Ніколаєнко, 21.05.2013 - 18:48
ооо, особливо гав-гавкати деякі сучасні поети вміють Навіть більше, ніж писати вірші
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О, вітаю, Лілю! Та це усі зараз уміють! Magiya, 21.05.2013 - 18:35
Я прошу вас дівчата, боже збаввам закохатись в юнака – поета, в якого в серці пара є октав, а у душі – куплети за куплетом. Про вічне в нього думи осяйні, весь час душа болітиме від прози, тож відра понесете ви самі, як і самі збиратимете сльози. От інша справа парубок-мастак з рубанком вдень, вночі – тріщать матраци, витьохкує з таким любов…так-так., з таким життя зламає перелази. Вам обирати з ким my life чи love, поета в дім, чи роботягу – Гриця, але все рівно скажете: Гав-гав, як чоловік для дому не згодиться. Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чудово! Можете публікувати на своїй сторінці як післяпісляпародію.
Ірина Червінська-Мандич, 21.05.2013 - 09:35
Не йдіть, дівчата, за такого заміж. - не йдіть, 100%, бо тоді він перестане бути поетом - нічого так не вбиває поета, як побут ... з лемішем в руках
Le Magnifique відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І то правда! Поету - поетове, дівчатам - і, ну вони краще знають, що їм потрібно, хоча частіше самі не знають, чого хочуть.
|
|
|