Вірую в мужа хороброго,
Брата прекрасних океанід.
Що прийшов у наш світ,
Зростити справедливості цвіт.
Задля нашого з вами спасіння
Він забрав із ясних небес
Благодатний вогонь прозріння,
Що приховував підлий Зевс.
І за це був на віки розп'ятим,
І страждав і вмирав й воскресав.
Проклинав по всяк час ім'я ката.
Що над світом цілим панував.
І в святих Степана та Нестора,
В Боудіку і діву Жанну,
Що для різних часів і народів.
Кожен раз знов чинили так само.
І що знову прийдуть зі славою
Посоромити тих, хто безчесно
Керувалися силою й владою,
Догматизмоим брехливих книг,
Страхом вірних безвольних слуг,
Й невблаганним мечем репресій.