О любе серце, схаменися,
Вже досить, досить цього болю,
У океанах сліз втопися,
Щоб вгамувалась твоя воля.
Я знаю: рвешся до любові,
А бач, мене любить не хочуть,
Терпи, терпи ж усі недолі,
А мої сльози тебе змочуть.
Ми лиш удвох з тобою, серце,
О любе серце, що ж за мука?
Коли не здатен полюбити той,
Чиє лише я серце слуха.
І що та відстань? Аж нічого!
Бо перешкода не вона,
Якби ж знайшла я вже такого,
Щоб серце полюбив сповна.
Але ж, як кажуть, час усьому,
Та й вірю я, а що ж мені.
Нехай лиш сльози змиють втому,
І ти з'явись в нічному сні.