Ви хочете меду і яблук,
Ви хочете рому й брехні
І вас не турбує реальність,
А ви в цьому світі самі.
Хотіла б я вас повтішати
Й писати веселі вірші.
Та, власне, для чого чекати.
Ми й так всі у купі іржі.
Ці доторки пальців до тіла,
Слова, полуниці й вершки.
Для більшості це застаріло,
А хтось про це мріє втішки.
Хтось хоче свободи й польоту,
Хтось в офісі тихо сидить.
Хтось носить рожеві панчохи,
А хтось лиш як Книга велить.
Ми різні, це всі, певно, знають,
І різна у нас висота,
Хтось в небі високо літає,
Комусь по плече мілина.
А присмак гіркий шоколаду,
Знайомий є кожному з нас.
Не треба ні меду ні яблук,
Ні рому…не втратьте свій шанс!
