(Азербайджанські мотиви)
Із гущі чайного куща не чутно солов`я
І, звикла до пісень його, сумна душа моя.
Доносить вечір на поріг солодкий аромат,
Цвіте розкішно чайний кущ, та все сумую я.
Закритий від очей чужих високим муром двір -
Боронить пильно від біди мене уся сім`я.
Вечірня тиша у дворі вселяє в серце щем,
Бо в гущі чайного куща не чутно солов`я.
Наводите на глибокі роздуми, пані Галю
Не знаю, хто щасливий в Бога,
Чи птах в якого є свобода?
Чи та людина, що Любов плекає...
Чи ти, чи я? Ніхто не знає.
Але в людини також крила є,
У снах вона Вкраїну пізнає.
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, Галиночко, за візит. У кожного своє поняття про щастя, особливо якщо це стосується людей різних національностей.
что такое все сегодня о грустном и я тоже...Пусть весна принесёт нам всем радость и душевное тепло
Галина_Литовченко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Совпадение... Настроение весеннее, а стих в стиле "газель" написан давно. Сегодня обнаружила, что не разместила его в Закавказский цикл. Спасибо за добріе пожелания