Втомлений від буднів, я лягаю у літак,
Не Ас, й літати точно не мастак.
Лампочки горять, прибори в нормі,
Телефон не телефон, не доступний роумінг.
Вже пора, адже зранку треба бути на Землі,
Де не дерева, а люди гнилі пустили корені,
Та щось не так, думки законсервувалися у банці,
Та й не дають рушити, десь там, на старті.
Лети літак,тобі назва «СОН», лети!
Та ні…Стоїть. Продовжуються рекрути.
Продовжується бій, між сном і думами про неї,
Що поставила автограф на духовній панелі.
Очі печуть, що аж на них з’явились піхурі,
Коли ж любили ви мене,чому не обтяли пазурі…?
Та це минуле! Треба думати про завтра,
Та новий чай не кинеш в чашку, де залишилася заварка.
Ніби вже лечу, тіло лягає спати,
В вас є ключі, там де для всіх стоять грати.
Все. Па-па. Я лечу…Спати… Треба спати…
Та все одно не вистачає вашого вогню, тієї ватри.
28.11.12
