Сонце малює усмішку на склі...
Ви посміхнулись— вона уже в Вас на обличчі.
День дістає світанок із-під поли;
Ніжне проміння лягає шарфом на плечі.
День дістає листа— замість марок-усмішка,
І вішає на стіну, проектуючи світлотінь;
Сам — обережно сідає зручніш на подушку
І дивиться: то Вам в очі, то — на настінну тінь:
«...Привіт, моя люба, пробач, що пишу нечасто...
Просто, справи і справи, і клопоти без кінця...
Я знаю, ти усміхаєшся, читаючи даний лист.
Знай одне: ти — ЩАСЛИВА! Це— диво з див!
Залишайся такою!
З днем народження!
Жду у гості...
Твоє небо під номером СІМ»