Ми з тобою "друзі" в соціальній мережі,
І, як колись, зовсім-зовсім чужі.
Ніколи не пишемо один одному,
Та це вже й не потрібно нікому.
У нас залишилось трішки спільних спогадів.
Кілька таких, що забути хотілося б,
А кілька - що може і повторити б?
Пам'ятаю, коми не любив ти.
Ми навіть не бачимось роками,
Ні, наче ж не стали ми ворогами.
І при зустрічі привіталися б. Мабуть.
І, як ти тоді, мене більш так не звуть.
Та від цього я рада. Дуже-дуже.
Терпіла твоє звертання, друже.
І зараз заглядаю в минуле дарма я.
А все від того, що згадала твої слова.
"Просто так в житті не буває нічого", -
Не раз дзвінко жбурляв мені їх,
Інколи навколо викликаючи тихий сміх.
Жодного сумніву, коли лунає це знову.
