Настала знов холодна осінь
Ці почутя,цей піт,ці сльози
Виходять з дівчини одної.
Вона,як сокіл ясний над степами
кохала сильно до безтями
І він,спочатку,теж кохав
Але з часом,вже,про неї забував
Почав ходити він на ліво
і дуже сильно дівчину обідив...
Вона,як павший янгол...
пробачила йому ту зраду
Але пішла від нього,
Хоч кохала...
І залишились лиш в холодну оснінь
Ті літні спогади хороші
Про поцілунки на світанку
Про ночі ті шовкові
Запамяталось теж про квіти
Ті ніжні рози мов волошки в полі
Як на руках носив її
і поцілунки ніжні він дарив
Так легко почались стосунки
Скінчившись гірко до розлуки
найбільшим злочином на світі...
Зрадив він коханню світу
Хоч мріяли вони:
Про світле майбуття,про діти
Про старість ту глибоку
І спогади хороші
Він...творив свої шедеври
він писав її вірші,
але зрадив він її
і знищив все в своїй душі.
Розставивши крапки над "І".
