Я зникну… Ти ж мене не цінуєш ніколи!..
Я зникну, як, знаєш, зникає над річкою сірий бездушний туман…
Я зникну, і, знаю, відчуєш розлуку, виразно так, сильно до болю,
Захочеш побачить мене, і побачиш - це буде лиш сон... і обман…
Я знаю - шукатимеш з-поміж людей знайому вже куртку в клітинку,
Бездумно дзвонитимеш на уже всоте набраний номер,
Марно ловитимеш в натовпі рідну русяву голівку,
Захочеш побачити знову довірливий карий мій погляд.
І я повернуся. Хто знає - чи буде це акт милосердя,
Коли я твоє повне ж́алю почую прикре зітхання?
Чи, може, відчую крізь сто кілометрів биття твого сильного серця,
Яке так страждає, самотнєє, без почуття, без кохання?
Сумно...
