Впасти в книжкову кому,
Впасти у невідоме,
У забуте всіма забуття.
Літо - не літо, холодна жара.
Торкається вітер скроні,
І пробує зняти тягар із плеча.
Навіщо? Кому це треба?
Торкатись думками неба,
В той час,як ногами стоїш на землі.
На мокрій і грішній землі.
Гуляючи по проспектах,
Вбиваючи пам'ять басами,
Про тих,хто зараз не з нами,
Не в нашому більше житті.
Навіщо жити минулим?
Й навіщо це взагалі?
Торкатися серцем ніжно,
Та клясти це,клясти вночі.
Вбивати свою свідомість,
Топити у сотнях книг.
Старатися впасти в кому,
Чи зникнути взагалі
Пропасти в токсичному місті,
Що отруюює душі й думки
Пропасти,щоб більше не мислити.
Загубити себе в сторінках,десь на дні...
