В цей день ми думали-гадали,
Як йти на зістріч з Кобзарем.
На площі в центрі ж відкривали
Його погруддя, як святе.
Таке трапляється не часто
На милій, та святій землі,
Тож з мужем вишиванки вбравши
Піднесено до нашого Тараса йшли.
До нього, до співця Вкраїни,
До гегемона двох століть.
Зібрались люди, як родина,
Щоб знов почути заповіт.
Ми чуємо тебе, Тарасе,
Через роки, через віки,
Ми ж знаєм, як любив Вкраїну,
Її людей, степи, лани...
Схиливши голову на груди,
Ти думи думаєш сумні.
Вже скоро 200, а наруги
Й ще не скінчились над людьми...
Тарасе наш, ти - батько наш,
Тобі від нас і слава й шана,
Бо не мовчав , а панство тряс
За душі їх гнилі, погані...
Ти бачиш люд свій працьовитий,
Своїх синів, дочок, онук,
Чому й сьогоні сумовито
Дім залишають, матерів та діток?
Тарасе наш, ти плакав над вдовою,
І ми з тобою слізоньки лили,
А зараз глянь, пливуть рікою
Бомжі, старці, сиріточки малі.....
ID:
412786
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 26.03.2013 20:04:58
© дата внесення змiн: 26.03.2013 20:04:58
автор: Недзельська
Вкажіть причину вашої скарги
|