Душі пресвітлая печаль
Відлунням відгукнеться, стуком...
Незгоєний у серці жаль
Стискає міцно в’юнким спрутом...
Нас розмежовують світи
З тобою, любий, рідний тату,
І ту межу не перейти,
Не повернути життя втрату...
Та завжди будеш у думках,
У світлім спомині зігрітий,
Ти відлетів, неначе птах...
Сумна свіча буде жевріти...