Не у гарних палатах,
Не у пишних шатах,
І не в багатій родині
Він родивсь. А у бідній хатині,
На краю села
Тараса мати повила…
Та рано став він сиротою,
Бідною та не обнятою такою.
І хоч із бідного він роду,
Немає творам переводу.
Нема славнішого в цілому світі,
Щоби читали і дорослі й діти
«Кобзаря».
Нема. Він жив, творив, молився,
І своїй доленьці корився.
Корився волі і неволі,
Своїй короткій і невдячній долі.
І бунт здіймав, і не боявся,
Панам служити не старався.
Він не служив і не корився,
На царську владу він «дивився».
Й вірші писав, писав про них,
Писав про себе і про тих,
Хто на землі чи десь на небі.
Згадав усіх він при потребі
Він не пішов в далеке забуття,
Бо молитвами випросив у Бога каяття.
Бо голос титана і досі лунає,
Підноситься до верховіть.
Ви ж слухайте усі уважно,
Про що цей голос нам кричить -
А він кричить і промовляє,
І нас поспішно закликає -
До боротьби за нашу Батьківщину,
За нашу славну Україну.
Щоб не втратили за що воювали,
Чого так довго усі ми чекали!
!
зі святом
