Я чимало доріг зустрічала
на швидкому вдихові жалю.
І людей дорогих проводжала
за яких ще й досі молюсь.
Віра,що поруч іде
не минає жодного "друга".
Кожна мить їх не забуде
бо й зникає туга.
Мій друг далеко,задививсь,
на чужі картини.
О,ти так від мене віддаливсь,
нам не пройти стежини.
Ще вчора пліч об пліч були
сміялись,аж зорі ясніли.
А сьогодні,звично день прожили
і погляд ти,чомусь,відхилив.
Біль в грудях-це колись засне
як літо змінить барви у зими.
Мій друже,може,це тебе пройме,
коли прийдеш у край,де сиділи тільки МИ...
