А серце моє ще болить,
Не витягнув з нього я стріли.
І з ними не можу я жить.
Скоріше б вони вже згоріли!
А очі блакитні її,
Умиті гіркими слізьми,
Мов квіти рясні навесні
Весь сум свій ховають на дні.
То ж випусти серце з неволі,
Відкрий ту холодну тюрму.
Позбався цієї сваволі
Й любов покажи ти свою.
Щоб двоє з*єднались колись
І в небо у щасті знялись!