А життя ж то не зупинилося,
Воно ж що не день - то все швидше.
А характер хоч і міняється
На сильніший, та все ж на гірше.
І душа моя геть змінилася:
Стала злою, черствою, пустішою.
Коли серце від суму ховалося,
Світ лишався суцільною тишею.
Якось боляче, хоч й не одна я вже,
Мабуть просто вже близько місячні.
І тремтить моє тіло, наче ще
Безліч часу у мене до півночі.