Без зайвих «ні» не зацвіло б і сонце.
На хмарочосі стрепенувся молодик.
Чи вислизну з-під гір пернатим мощем?
Хоч, як не вір, запахне гірким дим.
Лишу цю ватру, вийду я на берег.
Я від спокус все втратив, вже мені
земля з-під ніг іде у вічний пелех
на острів слів, де вряди-годи днів
вітер зірве зі скель оце намисто.
З розкішниці верхів’я буде цвіт.
Білих нарцисів не впізнає місто,
бо все набридло від звабливих втіх.
