/автор фото - Макс Кондратьєв, м. Кривий Ріг/
Місто вечірнє!
Яке ти красиве,
Як темрява скриє
Обшарпані стіни.
Старенькі будинки,
Шрамами вкриті.
Віконця маленькі,
Сумом залиті.
Порепані стіни,
Потріскані душі.
Запилені люди
Та темно усюди –
Нікого не видно,
Нічого не видно,
Лиш море вогнів,
Кольорів, ліхтарів –
Красиво.
Чудово.
Затишно,
Казково!
Та ранок настане,
Відкриються рани…
Та я не шкодую,
І не тікаю,
Бо це моє місто,
Других не шукаю.
Тут жив я і буду,
Тут рідні всі люди.
І як би не було –
Ніколи не кину
Це латане місто…
(2006 рік)