Тиха ніч давно надворі,
Спить у ліжечку малюк,
І кохана спить… А зорі!
Я беру листок до рук
І в нестримному бажанні
Змалювати дивний світ
Трохи звично та старанно
Починаю свій політ...
Поруч спить у кріслі котик,
Вушка лапкою прикрив,
Ніжний й лагідний на дотик,
Розуміє все без слів...
В ці хвилини неймовірно
Думка риму віднайшла
І слова рядками вільно
Пишуть нового вірша...
Тепло й затишно у домі,
Вогник в грубці догорів,
Все життя своє свідоме
Певно я того й хотів,
Щоб оцей душевний спокій,
Мов довершеність думок,
Надихав на щось високе
Й чисте, як гірський струмок!?.
Я багато й різне бачив,
Праця – кращий мій девіз,
Та не скиглю і не плачу,
А тягну життєвий віз,
Щоб лише коханий погляд,
Наче ствердження всіх мрій,
Зустрічав мене на сходах
Радісним дощем з під вій!..
Щоб дитячий сміх повсюди
Лоскотав сердечний стук,
І усі навколо люди
Не пізнали біль розлук...
Тиха ніч давно надворі,
Сплять дорослі й дітвора,
Ось такі думки, мов зорі,
Впали віршем з під пера...
09.02.2013