І бува на Хрещати ку теж,
ВВипадає цікао чекати.
На Закохані пари між веж,
Доля мукою пре споглядати.
Як же боляче, сонце дніпровське,
Освідомити те, що ніколи,
Я не проду по землі с тобою.
Хоч забутись б в зіллях оболонських.
Мазохізм мою душу порізав,
Після вечору того спалив.
Своє серце і наче не бачив,
Той пекельний незламний мій біль.
І бува на Хрещати ку теж,
ВВипадає цікао чекати.
На Закохані пари між веж,
Доля мукою пре споглядати.
Як же боляче, сонце дніпровське,
Освідомити те, що ніколи,
Я не проду по землі с тобою.
Хоч забутись б в зіллях оболонських.
Мазохізм мою душу порізав,
Після вечору того спалив.
Своє серце і наче не бачив,
Той пекельний незламний мій біль.
