Я в скафандрі Астралу давно вже літаю,
Я занурююсь навіть і в море Менталу,
І, здається, про себе багато що знаю,
Не лякають мене навіть дзвони металу.
Настирно дзвонять дзвіниці мого Реалу,
Та на сполох не кличе слуга мого Бога -
То кричить моє серце, кричить не зопалу:
Воно кличе до себе мого Однорога.
22.008.1990
с. Волиця-Польова
