Я бачила вчора дощ
Він сміявся крізь зачинені вікна
Він промок до кісток
хоч закутався в сонце помітно.
Дощ тремтів і просив помовчати
Він злякався безглуздих порад
Я мовчала,а він хотів встати
І піти десь на бал-маскарад
Дощ заплакав із смутку сердито
І розлив на підлогу вино
Витирала я плями руками,
а його у ту мить не було
Дощ напився і гучно впав в воду
Хоча,плавати він не умів
Вимагав берети його вроду,
ніби це є мій скарб на землі
Дощ пройшов і повіртя змінилось
Залишило лиш слід ледь помітний
Я мабуть,від безсоння втомилась
Дощ не з тих,хто приносить квіти
