Вставай Степане розвиднілось нині,
По Бессарабці лицарі ідуть.
Гудуть в столиці сурми із Волині,
В набати - дзвони вже поети бють.
Горять в темряві їхні смолоскипи:
Вогонь сердець в віках не затухав.
В ворожім стані вже лунають схлипи,
То їх за горло страх вчорашній взяв.
За ті містечка почорнілі села,
Голодомором знищених людей.
В Раю земнім полишену пустелю,
В вогні дикунськім проклятих ідей.
Радійте друзі, вороги тремтіте,
УПА в столиці то Степан веде.
Зросли із праху вже його онуки,
Свобода маршем по Вкраїні йде!