Чотири стіни і одне життя
окутане в ілюзії і мрії
у роздумах про вічне,про буття
про надто сірі вже надії.
І кожен день,мов лабіринт
наповнює безглуздими думками
лиш музика,як серцю бинт
втамує спрагу щирості мостами
І знову дні відмінні лиш числом
летять пожовклими календарями
вдихаєш вкрадене тепло
загублене у водоспаді з почуттями
Лиш літери застили у письмі
емоції минулі пам'ятати
а ми блукаєм вогником в пітьмі
щоб згаснути і в забутті мовчати.