Дощ пішов сьогодні замість снігу,
Вимив весь холодний біль душі.
Вимив все сьогодні до обіду,
І листи писала я тобі.
Я писала,що земля не спала,
Що пізнала душі я чужі.
Що від того щасливіша стала,
Я писала все лише тобі.
Тільки вітер вирвав знову лист,
Лиш відніс і в річку його кинув.
Знаю-він до цього має хист,
Так листок малесенький загинув.
Я писала знову вірш тобі,
Тільки дощ сьогодні вимив душу.
І пізнала душі я чужі,
І тепер любити я їх мушу.
І тепер їх дуже я люблю,
Я від того стала щасливіша.
Дякувала я навіть дощу,
Бо весь світ мені ставав миліший.
Миленький мой,суженый,
Приди ко мне ужинать.
А не будешь тропу знать,
Буду я подсказывать.
Приготовлю пироги,
Только побыстрей иди.
Я на улице стою,
В Рождество тебя я жду.
Башмачок мне принеси,
И колечко подари.
Выхожу к прохожим я:
Как зовут!
-Я Эмеля!
Нет,похоже,с чужих стран,
Или все это обман?
Ведь таких у нас здесь нет.
А в окошке моем свет.
Кто-то в дом сейчас вошел:
-Как же ты меня нашел?
-Кто-то стукнул башмачком,
Видишь-кровь идет лицом.
Помоги,мой конь пропал,
Я весь день его искал.
Может,на ночь ты возмешь?
С кем красавица живьешь?
-Как зовут тебя,скажи?
-Знаешь,я живу в глуши.
Свое имя не скажу,
Только паспорт покажу.
Я смотрю-сто лет назад
Он родился.
-Ты дурак?
-Нет,я девушка король,
И любить тебя позволь.
-Больно стар,еще и глуп,
И на комплименты скуп.
Оставайся ночевать,
Лишь кота бы мне позвать.
Я боюсь тебя,пойми.
-Рождество ведь,извини.
Коль боишся-я уйду,
Но ищу себе жену.
Вот визитка,кошелек,
Тебе девушка урок-
Ты гадала в Рождество,
И разбила мне лицо.
Позовьешь меня к столу.
Нет,пожалуй я уйду.
В щечку он поцеловал,
И за семь минут пропал.
И пропал мой старый кот,
Конь стоптал весь огород.
Башмачок я подняла
И спокойно спать пошла.
ID:
387696
Рубрика: Поезія, Жартівливі вірші
дата надходження: 25.12.2012 21:32:05
© дата внесення змiн: 25.12.2012 21:32:05
автор: Відочка Вансель
Вкажіть причину вашої скарги
|