З минулого тільки листи
Усе…я вже без тебе
Та от залишуться усюди сліди…
Параноя...
Тобою…
І не закінчена поема.
А сама крізь сніги
З вітром у моєму волоссі
Я йду до тебе?
Ні…навпаки
Я знаю,що це не здалося.
Тремтить моє тіло
Я прозора примара
Проходжу стіни сміло
Брела до німого вокзалу.
Взявши білет у нове життя
Витерши чорнії сльози
Я сідаю у потяг без вороття
Бо холод терпіти не в змозі.
