Ах, щось не спиться – вийду на подвір’я,
Услід струмочка я піду у тихий сад.
Там всі дерева у зеленім пір’ї,
Там ясний місяць зібрав зорі як тих чад.
Вдихну повітря свіже й прохолодне,
Яке недавно пронизав пташиний спів,
І вітерець, і сонечко спекотне
Його , мабуть, плекали цілу вічність днів.
А завтра знову зійде життєдайне
Небес світило й подарує спів,
Життя чудового найліпше почування,
Сказати про яке не вистачить і слів!
