Великий спорт, тяжка то справа,
Виснажлива щоденна вправа,
Коли до долу стікає піт з чола
Та мокрі груди і спина.
І крізь одяг паморозь солона проступа,
А на арені в невидимій напрузі
Рвуться м’язи і згора душа.
Там тисячі згоріли вже до тла.
На зміну ж їм щорік
Зроста когорта молода
Завзятих, дужих, до слави не байдужих
Немов приречені, вони ідуть у бій
За Сонця промінь свій,
Та долі посмішка одному припада.
Змагання фінішу добігли,
Прийшла тріумфу мить,
Обранець стає до п’єдесталу
І всі поразки й болі забуває.
Щасливая душа його радіє і співає
Й зо стягом лине ввись під звуки гімну.
А невдахи, мовчки зносячи образи
І ковтаючи поразки гіркоту
Шикуються в честолюбивців лави
Щоби й собі колись
Здійнятися у сяйві слави
Та перш за все
Себе стократ перемогти.
1999 р.
