Жорстокий біль,пекучий жаль-ось все,чим володію
Іскристий сніг,тиха печаль-усе,чому радію.
Іду.Не плачу,а тужу.Лить сльози вже не вмію.
Я буду сильною на зло.Відчую ностальгію...
За тим,що не вернеться ніколи вже з країни мрій
Розбите на шматки дзеркало срібних надій.
За тим,що бачила в дитинстві райдуги кольори,
За тим,що чарівник змусив забути,які вони.
Я йду.Від себе втікаю у розтині самоти.
Я йду.У небі втопаю.У вирі його краси.
Цей світ-світ мрії й кохання-в недбалих моїх руках.
Я сліпну в яскравості барвів.Я-втомлений долею птах.
Чому втікаю від себе?Я завжди чогось шукаю:
Свободи,польоту,крил,та щось мене все тримає.
Стою на місці й мовчу.Життя моє стало нічим.
Дихати немає чим.Мене пронизує дим.
Ти бачиш його?Ти не знаєш.Що сталося з тобою враз?
Тільки тепер лиш побачив всю прозорість несказаних
фраз.
Зрозумів,що я вже все знаю.І знала напевно завжди.
Стоїш тепер вже ти.не маєш сил,щоб сказати"зажди".
Я йду.Я не плачу.Не вмію.Що ж робити з життям своїм?
Воно мені раптом видалось таким тупим і чужим!
Блискучий і білий сніг-не такий,як моє життя.
Воно-сіре й гидке.Лиш зовнішність приваблива.
Всередині такого життя є квіти прекраснії,
Та,на жаль,не пахнуть вони,фальшем просякнуті.
Та я не фальшива,ні!Це люди й події такі.
А щирість і безтурботність мої залишаться німі.
Вони не мають друзів,що вислухали б їхні думки.
Вони гинуть в лабіринтах муки.Їхні тіла-дірки.
Їх вбиває щоденна фальшивість.Вони ж-без захисту.
Я не можу їх врятувати.Це справжні слова без пафосу.
Ненавиджу своє життя-пусті слова,більш нічого.
Насправді я люблю життя,але втікаю від нього.
Чому втікаю?Куди?Сама зрозуміти не можу.
Можливо,просто не подужаю цю важенну ношу.
Може,просто важко мені?Та ніхто про це не спитає.
Я буду сильною всім на зло.Нехай вони про це знають.
Я не боюся своїх ворогів.Я їх люблю.Навіть дуже.
Нехай вони про це не здогадуються.Їм,певно,байдуже.
Я буду сильною навіть тоді,коли мрій не буде ні в кого,
Коли розіб"ються всі світи і не буде звернутись до кого.
Коли брехня заполонить світ і фальш всім замилить очі,
Я буду сильною всім на зло.І побіліють ночі.
Лишусь сильною і тоді,як не буде друзів у мене,
Коли квіти відцвітуть,і світ мені виклик кине.
Я буду сильною всім на зло.Якщо й сили мене покинуть,
Стану ангелом-охоронцем я і над тобою полину.
1.01.2009
