Сама, зовсім сама в холодній кишені ранку.
Темного,осіннього ранку з інеєм на траві.
Морозний вітер згинає осику, псує осанку.
Боже, як холодно надворі.
Чим ти вбиваєш рум'янець на щоках?
Чим фарбуєш свій шарф? Може, кров'ю?
Ангели топчуть травицю при кроках?
Такі світлі ангели вбивають любов'ю?
Я знову загнав себе у цей ранок:
Холодний, морозний, з інеєм на щоках.
Що мені до чужих осанок?
Це просто початок жовтня.
Це просто осінь.
Це просто сніг.
І це просто крах.
